Чи треба лікувати гіперактивність?


Які ж насправді гіперактивні діти? Вони – імпульсивні, неуважні (їхня увага постійно відволікається від об’єкта), вони бігають і стрибають, ламають і складають, розкидають і збирають, розвалюють і будують, б’ються, галасують, танцюють, співають – і все це майже одночасно. Нейропсихолог Олена Яковенко переконана – таким дітям потрібна допомога. Однак діагностувати гіперактивність можна не раніше ніж у 5-6 років. Тож, якщо ваше чадо молодше, а ви уже спостерігаєте вище названі симптоми – наберіться терпіння: у вашого малюка так формується характер.Хто такі гіперактивні діти? Це модель поведінки чи захворювання? Нині визначення «гіперактивної дитини» застосовують відносно мало не кожної другої активної дитини. Однак насправді більшість непосидючих дітей – просто діти, які не можуть всидіти на місці не через якийсь діагноз, а через звичайнісіньку цікавість.

Якщо ж дитина усе ж таки має синдром підвищеної активності, то батькам необхідно запастися терпінням. І пам’ятати – постійні окрики, зауваження, погрози, покарання тільки загострять його поведінку. Для гіперактивних дітей вкрай важливий емоційний і фізичний контакт: дитину треба обійняти, приголубити, заспокоїти у важких ситуаціях – і неконтрольовані емоції та м’язове напруження почнуть спадати. Тільки внутрішньо прийнявши для себе ці знання, дорослі зможуть правильно поводитися з дитиною: НЕ підвищувати голос і НЕ сварити дитину, НЕ сюсюкати і НЕ потурати, НЕ поспішати самим і НЕ квапити дитину, НЕ нервувати і НЕ дратуватися, НЕ міняти домовленостей і планів тощо. При цьому, в жодному разі дитина не повинна відчути, що її жаліють!

Заступник міністра освіти у науки МОН України Борис Жебровський під час дискусії з фахівцями на тему гіперактивності зазначив, що чимало всесвітньовідомих історичних постатей мали такий же діагноз. Наприклад: Олександр Македонський, Леонардо да Вінчі, Вольфганг Амадей Моцарт, Людвіг ван Бетховен, Олександр Пушкін, Бенджамін Франклін, Лев Толстой, Томас Едісон, Альберт Ейнштейн, Едгар По, Генрі Форд, Ернест Хемінгуей, Пабло Пікассо, Уолт Дісней.

Аби краще розуміти дітей і навчитися з ними ладнати, Борис Жебровський доручив фахівцям внести відповідні розділи про особливості роботи з гіперактивними дітьми до навчальних планів підготовки та перепідготовки педагогів.

Як відрізнити гіпер та просто активних дітей? Спробуйте за цими критеріями:

Активна дитина

  • - віддає перевагу рухливим іграм перед пасивними (пазли, лото, конструктор), але якщо їй справді цікаво – може і палац побудувати, і казку послухати;
  • швидко говорить і ставить нескінченні запитання;
  • - не страждає хронічними порушеннями сну та кишковими розладами;
  • - активна не завжди і не всюди (наприклад, у гостях у малознайомих людей може бути спокійна, сором’язлива);
  • - неагресивна (тобто може дати здачі, але не ображає без причини).

Гіперактивна дитина:

  • - перебуває у постійному русі і не може себе контролювати, не може зупинитись, перепочити; навіть коли змучиться – все одно рухається, поки не почнеться істерика;
  • - теж швидко і багато говорить, ковтає слова, перебиває, не може дослухати до кінця те, що їй говорять; теж ставить безліч запитань, але не має терпцю навіть вислухати відповідь чи пояснення;
  • - її дуже важко вкласти спати, вона дуже погано засинає, сон неспокійний, часто прокидається; страждає на кишкові розлади, алергію;
  • - не реагує на заборони; за будь-яких обставин, завжди і всюди поводиться однаково активно;
  • - дитина неконтрольовано агресивна – безпідставно б’ється, кусається, дряпається, штовхається, кидається камінням, землею, може вдарити палицею тощо.
Кiлькiсть переглядiв: 558

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.